"Сімейна медицина” - це форма медичного обслуговування, коли будь - хто з родини звертається за медичною допомогою до одного й того ж лікаря – сімейного. Це найбільш доступна форма медичної допомоги - сімейна амбулаторія завжди розташовується неподалік  від місця проживання, що дає змогу  істотно наблизити лікарську допомогу до населення, в першу чергу сільського, та розширити обсяги її надання.

На відміну від дільничного терапевта сімейний лікар надає медичну допомогу всій сім'ї, знає спадковість, житлово-побутові умови, матеріальне становище, психологічний мікроклімат в сім’ї тощо. Це лікар – універсал:  терапевт, педіатр, гінеколог, хірург в одній особі. Він ставить діагноз, проводить огляд, амбулаторне лікування під особистим наглядом, здійснює профілактичні заходи, надає медико-соціальну допомогу тощо. У разі необхідності, направляє пацієнта в лікувально-профілактичні заклади за спеціалізованою медичною допомогою, організовуючи консультації вузьких спеціалістів і стаціонарне лікування. У його завдання входить формування найоптимальнішого «маршруту» обстеження і лікування своїх пацієнтів і, тим самим, керування потоками й обсягами медичної допомоги, а отже, і вплив на розподіл фондів і зниження нераціональних витрат. До того ж послуги сімейного лікаря є найменш затратними і можуть становити до 80% всіх медичних послуг, які надаються населенню, що вигідно економічно.

При цьому сімейний лікар продовжує весь час вести динамічне спостереження за своїми пацієнтами. Таким чином, медичну допомогу пацієнт отримує безпосередньо у свого сімейного лікаря або за його направленням. У багатьох країнах світу сімейних лікарів називають "мій” або "наш” лікар саме через те, що він завжди стоїть на сторожі здоров’я окремої людини чи родини.

Основні напрями реформування системи охорони здоров’я увійшли до Програми економічних реформ Президента України Віктора Януковича на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава».