Про кроки обласної влади щодо створення сприятливих умов для сімейного виховання дітей-інвалідів на Вінниччині та основні аспекти соціальної підтримки матерів з особливими дітьми – у розмові з заступником голови облдержадміністрації Любов’ю Спірідоновою.

-  Любове Михайлівно, сьогодні тема рівних можливостей дітей з особливими потребами в нашому суспільстві обговорюється відкрито і досить жваво. Неабияка увага на рівні держави приділяється  питанню допомоги  матері та дитини з особливими потребами. Як вирішуються ці питання у нашому регіоні?

Сьогодні перед батьками дітей-інвалідів стоїть важкий вибір – звільнятися з роботи заради догляду за дитиною, чи віддавати її до інтернату. На жаль, обставини часто штовхають батьків до вимушеного розлучення з дітьми. Тому одним зі шляхів вирішення цієї проблеми ми вбачаємо  створення  Центрів денного перебування для дітей-інвалідів. У соціальних ініціативах Президент України поставив завдання відкрити центри денного перебування для дітей-інвалідів, щоб їхні батьки мали змогу працювати, а діти - отримувати кваліфіковану допомогу та реабілітацію, не полишаючи сім'ю, знаходитись в соціумі і бути його активними членами.

Вінницька область -  єдина в Україні, де існує мережа спеціалізованих закладів для роботи з дітьми - інвалідами. Наразі на Вінниччині проживає 6613 дітей - інвалідів.

Із дев’ятнадцяти центрів денного перебування, що існують в нашій державі, п’ять функціонує саме в нашій області: один обласний (Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації молоді з функціональними обмеженнями «Обрій»), три міських - Вінницький міський «Гармонія», Барський міський «Еверест», Гніваньський міський «Джерело», та єдиний сільський Центр соціально-психологічної реабілітації молоді з функціональними обмеженнями, що знаходиться в селі Гнатків Томашпільського району.

-    В чому полягає призначення та основна функція таких закладів?

З метою соціально-психологічної реабілітації в центрах реалізуються різноманітні програми. Зокрема: програма соціально-середовищної орієнтації; програма рухової активності; програма психологічної підтримки та корекції; програма  з розвитку комунікативних навичок; програма працетерапії. Дуже різноманітні за спрямуванням програми Арт-терапії (казко – музико- – танце- терапія, майстерні творчості з використанням різних технік виготовлення сувенірів, театри). Також діє програма роботи з волонтерами, батьківські вітальні та ін. Працівники Центрів постійно працюють над поновленням форм і методів роботи з цими людьми.

Такого роду заклади є альтернативою інтернатним. Діти отримують визначені індивідуальними програмами реабілітації послуги, не покидаючи сімейного середовища. Їхні батьки мають можливість працювати в цей час. Це дозволяє зменшити кількість покинутих напризволяще дітей, забезпечити їх належний догляд та виховання в сім’ї. Адже родинні стосунки і оточення рідних та близьких людей не здатен замінити жоден заклад. Наше завдання – максимально підтримувати і надавати всебічну допомогу сім’ям, які виховують дітей з особливими потребами

-      Як ви оцінюєте стан надання допомоги та соціальної підтримки дітей-інвалідів в  регіоні?

-    Завдячуючи ініціативі Президента України, у 2012 році до структури Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді було введено посаду фахівців із соціальної роботи. Це відкрило нові можливості отримання якісних соціальних послуг сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах. Так, у містах і селах Вінниччини працюють 492 фахівці. Лише у 2013 році вони  відвідали понад 43 тис. сімей з дітьми, з них понад дві тисячі взято на облік як такі, що опинились у складних життєвих обставинах, всі вони перебувають під соціальним супроводом фахівців із соціальної роботи.

У 133 сім’ях причиною супроводу стала дитяча інвалідність. Всього у нашій області фахівці надали підтримку майже чотирьом тисячам сімей, в яких виховуються діти-інваліди.

-      Які заходи впроваджуються в області щодо соціальної підтримки матерів з такими дітьми?

-    Центри матері і дитини, де надається всебічна підтримка, покликані допомогти матерям, які опинилися у важких життєвих обставинах. Такий позитивний досвід у нас уже є – це Козятинський обласний Центр матері і дитини, що нещодавно відсвяткував п’ятиріччя своєї успішної діяльності.

Матерям, які виховують дітей з особливими потребами, необхідна не тільки соціальна, а й психологічна допомога. Досі зберігається таке тривожне явище, як відмова матері від дитини-інваліда у пологовому будинку. Раннє виявлення вроджених вад і затримок розвитку дитини і вчасна медико-соціальна допомога сьогодні набуває особливого значення.

Тож нині ми активно працюємо в іншому напрямку – розширення можливостей Центру реабілітації дітей з патологією центральної нервової системи обласного спеціалізованого будинку дитини «Малятко» і створення на базі цього закладу потужного соціального закладу обласного рівня – Центру матері і дитини медичного спрямування. У такому закладі з дітьми будуть працювати не тільки вихователі, але і реабілітологи.

Таким чином, ми розширимо в області мережу соціальних центрів матері та дитини і вдосконалимо роботу з надання соціальних послуг вагітним жінкам та матерям дітей з особливими потребами.

-      Як ви гадаєте, чи заслуговує Вінниччина звання «регіону рівних можливостей»?

-        Впродовж багатьох років наш регіон є місцем народження  та впровадження нових проектів у сфері соціальної підтримки інвалідів.

Саме з нашої області почав свою 21-річну ходу всією Україною фестиваль творчості і талантів «Повір у себе». Щороку на районному рівні його учасниками стають більше тисячі дітей та молодих людей з інвалідністю. В обласному етапі фестивалю беруть участь 125 найталановатіших із них.

Обласна влада підтримує всі ініціативи, спрямовані на розширення якісних послуг дітям з інвалідністю. Як приклад – відкриття в с. Дорожнє Вінницького району «Соціальних майстерень для неповносправних», які працюють завдяки об’єднанню зусиль громадської організації, влади та соціально відповідального бізнесу.

Одинадцять років поспіль за підтримки влади ГО «Гармонія» проводить 7-денний  табір «Школа самостійного життя». Метою табору є соціальна реабілітація та навчання групи молодих людей на візках, в основному з числа тих, які проживають у сільській місцевості, основам та навичкам самостійного життя, самообслуговування, продуктивного вирішення життєвих проблем. Десятки юнаків та дівчат в результаті його роботи повірили в свої сили, почали навчатись, працювати, значно розширили свої життєві обрії.

Обласною громадською організацією «Асоціація захисту та допомоги інвалідам «Відкриті серця» започатковано ще одну ефективну форму роботи - Табір активної реабілітації для опікунів та людей з інвалідністю. Щорічно, під час занять в цьому таборі 36 дітей інвалідів та 36 їх батьків здобувають нові знання та навики щодо реабілітації та включення в життя суспільства.

-      На Вашу думку, чи готове суспільство до таких змін? До появи подібних центрів?

-   Робота обласного Центру матері і дитини в м. Козятин, продемонструвала, що люди помірковано і з розумінням ставляться до появи таких закладів. І самі вихованці Центру висловлюють щиру вдячність працівникам закладу за відновлення сімейних стосунків, за отриману допомогу та підтримку. Адже вагомою складовою роботи закладу є налагодження стосунків з соціальним оточенням.

Беззаперечним є той факт, що настає час уваги та поваги до неповносправної людини, чиє існування робить наше суспільство добрішим, толерантнішим, зрештою, цивілізованим суспільством. Це власне і є новий підхід до вирішення проблем дітей з особливими потребами.